Не цурайтесь мови, люди,

 Рідного джерельця. 

Хай вона струмочком буде,

 Хай дійде до серця.

 Хай вона в піснях лунає 

Кожен день і в свято.

 Соловейком хай співає 

В українській хаті. 

Бо ж вона така багата,

 Українська мова. 

Неповторна і крилата, 

І така чудова! 

І цвіте у ній кохання, 

Рушники з квітками.

 Мрії наші і бажання, 

Верби над ставками.

 Найрідніше, сокровенне, 

Найдорожче в світі. 

І святкове, і буденне, 

В ній — батьки і діти. 

Не цурайтесь, люди, мови, 

Не цурайтесь роду. 

Як зачахне рідне слово,

 Не буде народу.

         Надія Красоткіна